Uriah Heep

5

Країна: Велика Британія
Роки Активності: 1969 – Донині
Веб Сайт: www.uriah-heep.com

Uriah Heep — британський рок-гурт, утворений в Лондоні у грудні 1969 року з ініціативи Девіда Байрона (David Byron; 29 січня 1947, Еппінг, Велика Британія — 7 березня 1985, Редінг, Велика Британія) — вокал та Міка Бокса (Mick Box; 9 червня 1947, Лондон, Велика Британія) — гітара.

Музиканти зустрілись ще у середині 1960-х років, граючи у гурті Stalkers, після розпаду якого утворили новий під назвою Spice. До складу цієї формації, крім Байрона та Бокса, також увійшли: Пол Ньютон (Paul Newton; 1946, Андовер, Велика Британія) — бас та Алекс Нейпір (Alex Napier) — ударні. Наприкінці 1969 року після приєднання до цього квартету за рекомендацією Ньютона Кена Хенслі (Ken Hensley; 24 серпня 1945, Лондон, Велика Британія) — клавішні, гітара, вокал, відомого своєю роботою у таких формаціях, як Kit & The Saracens, Jimmy Brown Sound, The Gods, Cliff Bennett Band та Toe Fat, музиканти взяли назву Uriah Heep. Таке ім’я мав герой повісті Чарльза Діккенса «Дейвід Копперфілд» («David Copperfield»), а 1970 року саме відзначалось сторіччя з дня смерті цього великого письменника. Екс-менеджер Spice та майбутній опікун Uriah Heep Джеррі Брон підкинув новій формації саме таку думку про Чарльза Діккенса.

На початку 1970 року своїх колег залишив Алекс Нейпір, і новим ударником групи став Найджел Олссон (Nigel Olsson) (майбутній співпрацівник Елтона Джона). Записаний того ж року дебютний альбом «Very ‘eavy, Very ‘umble» був витонченим переходом від електро-фолку до потужнішого звучання. Після його появи у складі групи замість Олссона з’явився Кейт Бейкер (Keith Baker). Проте і цей перкусист довго у гурті не протримався, взявши участь у запису лише альбому «Salisbury». Ця платівка з’явилась на музичному ринку у січні 1971 року і презентувала зовсім інше обличчя гурту. Так, на цьому лонгплеї можна було почути складні сольні партії, а в запису 16-хвилинного титульного твору взяв участь духовий оркестр. Тим самим гурт віднайшов для себе незвичайно багатий і вишуканий музичний стиль, названий пізніше прогресивним роком.

Ще в жовтні 1970 року в Uriah Неер з’явився черговий ударник — Іен Кларк (Ian Clarke), якого у листопаді 1971 року змінив екс-The Gods та Toe Fat Лі Керслейк (Lee Kerslake). Також у цей період гурт залишив Ньютон. На його місце спочатку прийшов Марк Кларк (Mark Clarke) (раніше він грав у Downbeats та Colosseum), а в лютому 1972 року це місце дісталось новозеландцю Гері Тейну (Gary Thain).

У лютому 1975 року внаслідок непорозумінь гурт залишив Гері Тейн (19 березня 1976 року він помер від надмірного вживання наркотиків). У березні того ж року його замінив Джон Веттон (John Wetton), який раніше співпрацював з King Crimson, Family та Roxy Music, і додав Uriah Heep таку необхідну у той період творчу енергію. Однак багато спостерігачів відзначили, що музикант зробив неправильний крок, приєднавшись до гурту, який швидко почав відходити у минуле. Попри те, що перша робота нового складу — альбом «Return To Fantasy» — вперше (і востаннє) злетіла до британського Тор-10, подальша співпраця з Вентоном не принесла очікуваних результатів. Після запису чергового альбому «High & Mighty» у серпні 1976 року Веттон покинув гурт і приєднався спочатку до Браяна Феррі, а згодом до квартету U.K.

Того ж 1976 року все частіше спалахували сварки між учасниками Uriah Heep, які незабаром дійшли до висновку, що формула, яка приносила раніше успіх, уже не діє. Хенслі, який почав стверджувати, що вони стали «машинами, які крокують до швидкої загибелі», влітку 1976 року під час американського турне поставив ультиматум: або він, або Байрон. Після гострої боротьби у жовтні 1976 року Байрон був змушений залишити гурт. Спочатку вокаліст потрапив до формації Rough Diamond, а пізніше зосередився на сольній кар’єрі.

На виданому 1977 року альбомі «Firefly» у ролі вокаліста дебютував екс-Lucifer’s Friend Джон Лоутон (John Lawton), а новим басистом став Тревор Болдер (Trevor Bolder) — колишній музикант Девіда Боуї. Таким складом гурт проіснував більше двох років і записав три альбоми. На третьому — «Fallen Angel» — востаннє заспівав Лоутон. На альбомі «Conquest», який вийшов 1980 року, у складі Uriah Неер з’явився Джон Сломен (John Sloman) — вокал, гітара, клавішні. Ще 1978 року гурт залишив Лі Керслейк, якого змінив Кріс Слейд (Chris Slade). Через два роки втратив сенс продовжувати музичну кар’єру і Хенслі. Проте незабаром до групи повернувся Керслейк.

У групі тривали персональні зміни. Поряд з Боксом, Керслейком з’явились Пітер Голбі (Peter Goalby) — вокал, Боб Дейслі (Bob Daisley) — бас, вокал та Джон Сінклейр (John Sinclair) — клавішні, вокал. Таким складом було записано два чергових альбоми: 1982 року «Abominog» та 1983-го «Head First».

1985 року в Uriah Неер знову з’явився Болдер, який цього разу змінив Дейслі. Вже за його участю була записана платівка «Equator». У цей період групі довелось укласти угоду з фірмою «Portrait», до чого її примусив занепад «Bronze Records». Наступні роки принесли серію ретроспективних альбомів, до яких потрапили студійні та концертні записи періоду найбільшої популярності Uriah Heep.

У грудні 1987 року гурт здійснив безпрецедентний вчинок, виступивши десять вечорів поспіль на переповненому стадіоні Москви. До складу цього разу входили Бокс, Керслейк, Болдер, Берні Шоу (Bernie Shaw) — вокал та Філ Лейзон (Phil Lazon) — клавішні. Фрагменти з цих концертів увійшли до виданого 1988 року альбому «Live In Moscow». 1989 року цей же склад гурту записав першу за останні чотири роки студійну платівку Uriah Heep — альбом «Raging Silence». 1991 року на музичному ринку з’явився черговий лонгплей «Different World». Незважаючи на постійні зміни складу, гурт і сьогодні продовжує концертувати і записувати нові альбоми.

В 1990 рр. остаточно оформився сучасний концепт звучання групи, який знайшов вираження в альбомах Sea of Light (1995) та Sonic Origami (1998) — наряду з хардовим саундом та мелодійними баладами в цілому витримана концепція прогресивного року.

6 квітня 1999 Uriah Heep дали перший концерт в Україні — в “Палаці «Україна» в Києві в рамках турне у підтримку альбому «Sonic Origami». Перший приїзд Uriah Heep до Києва та України в цілому мав величезний резонанс у культурному житті столиці, а візит групи був висвітлений в українських ЗМІ, в тому числі на телебаченні. На концерті окрім хітів байронівської епохи були виконані композиції з нового альбому, серед них: Between Two Worlds, I Hear Voices, Heartless Land, Only the Young, Question, Everything in Life, Sweet Pretender. Після концерту гурту в “Палаці «Україна» альбом «Sonic Origami» декілька тижнів входив у п’ятірку найбільш продаваних альбомів виконавців у Києві за тогочасною версією рейтингу альбомів «Радіо Рокс».

26 червня 1999 Uriah Heep виступили як хедлайнери концерту на Майдані Незалежності в Києві в рамках акції «Крок до перемоги». Концерт Uriah Heep передував відео-трансляції бою Віталія Кличка проти Хербі Хайда. Група виконала схожий репертуар як нещодавно в “Палаці «Україна» (концерт так само традиційно починався з Between Two Worlds, I Hear Voices), але в дещо урізаному за кількістю композицій вигляді.

18 жовтня 2007 Uriah Heep дали концерт у Центрі культури та мистецтв НАУ в Києві.
2 червня 2008 — вихід 21-го студійного альбому «Wake the Sleaper».
12 квітня 2011 року — вихід 22-го студійного альбому «Into the Wild».
21 жовтня 2012 Uriah Heep виступили в Докер-пабі в Києві в рамках туру на підтримку альбому «Into the Wild».
21 травня 2013 від раку підшлункової залози помер басист Тревор Болдер. Йому було 62 роки.

У 2013 році Uriah Heep в новому складі (басистом та бек-вокалістом став Дейві Ріммер) дали серію концертів в Україні на честь 30-річчя виходу альбому Sweet Freedom: 13 жовтня — у Києві (Докер-паб), 15 жовтня — у Дніпропетровську, 16 жовтня — у Харкові, 17 жовтня — у Донецьку.

10 червня 2014 року вийшов 24-й альбом групи «Outsider».

17 квітня 2016 року Uriah Heep виступили в Києві (Sentrum) в рамках концертного туру у підтримку альбому Outsider.