Pink Floyd

18

Країна: Велика Британія
Роки Активності: 1965 – 1995, 2013 – 2015
Веб Сайт: www.pinkfloyd.com

Pink Floyd — британський рок-гурт, провідний представник жанрів психоделічного та прогресивного року. Один з найуспішніших гуртів Великої Британії, відомий своєю психоделічно-космічною музикою, філософськими текстами, експериментами зі звуком, цікавими обкладинками альбомів й оригінальними концертами. Гурт продав понад 210 мільйонів альбомів по всьому світу, включаючи 74,5 мільйонів альбомів у США. Гурт «Pink Floyd» сформувався в Лондоні в 1965 році, коли Сід Барретт переїхав туди з Кембриджа і приєднався до гурту «The Tea Set», який склали студенти Regent Street Polytechnic Нік Мейсон, Роджер Вотерс, Річард Райт і Боб Клоуз. Гурт став одним з найпопулярніших у Лондонському андеґраунді в кінці 1960-х. Але дивна поведінка Барретта скоро призвела до того, що його замінили на гітариста й вокаліста Девіда Гілмора. Тоді вокаліст і басист Роджер Вотерс потроху став домінувати в гурті з кінця 1970-х до його виходу з гурту в 1985 році. Гурт завжди був популярним в Англії, хоча вони не досягли справжнього світового визнання аж до виходу концептуальних альбомів The Dark Side of the Moon (1973), Wish You Were Here (1975), Animals (1977) і рок-опери The Wall (1979).

Тепер «Pink Floyd» вже ніколи не виступить колишнім складом — після смерті Сіда Барретта 7 липня 2006 року, 15 вересня 2008 року у віці 65 років пішов з життя і Річард Райт.

Нік Мейсон та Роджер Вотерс познайомилися в університеті Вестмінстера в Лондоні, де обидва вчилися на факультеті архітектури. Вони почали грати разом у групі, сформованій Кітом Нобле та Клівом Меткалфом. Пізніше до них приєднався Річард Райт, і секстет був названий «Sigma 6». Дівчина Райта — Джульєтта Гейл — була частою гостею на репетиціях групи. Роджер Вотерс, перш ніж перейти на бас-гітару, грав на ритм-гітарі. «Sigma 6» грала пісні гурту «The Searchers» та композиції, які написав студент Кен Чепмен, що став менеджером групи та автором пісень. У вересні 1963 року Мейсон та Вотерс переїхали на більш дешеву квартиру у Стенхоп Гарденс, власником якої був викладач університету — Майк Леонард. Леонард допомагав молодій групі у репетиціях. «Sigma 6» використовувала цю квартиру для своїх репетицій. Пізніше Мейсон виїхав з квартири, а його кімнату зайняв новий гітарист Боб Клоуз. Протягом виступів назва групи неодноразово змінювалася, «Sigma 6» пройшла через ряд перехідних імен, у тому числі «Meggadeaths», «The Abdabs» та «The Screaming Abdabs», «Leonard’s Lodgers», «The Spectrum Five», перш ніж зупинитися на Tea Set. Незабаром Меткалф та Нобел покинули гурт. Восени 1963 року сімнадцятирічний Сід Барретт прибув до Лондона для навчання. Вотерс та Барретт були приятелями з дитинства (Вотерс часто відвідував Барретта в будинку його матері). Барретт приєднався до складу «Tea Set» в 1964-му році і оселився у Вотерса та Клоуза.

Після відходу Ноубела та Меткалфа «Tea Set» залишився без вокалістів. Відчуваючи сильну нестачу у вокалі, Клоуз познайомив гурт з Крісом Деннісом, який став його фронтменом. Після приходу Денніса «Tea Set» змінила назву на «The Pink Floyd Sound», на честь двох блюзових музикантів, записи яких Барретт тримав у власній колекції — Пінка Андерсона та Флойда Каунсіла. Барретт перейменував групу, оскільки на одному з виступів він з’ясував, що на ньому була присутня група, яка теж носила назву «Tea Set». Сам Денніс невдовзі виїхав до Бахрейну, передавши функції фронтмена гурту Сіду Барретту.

Перший візит на студію звукозапису відбувся в грудні 1964 року. Члени групи потрапили до студії завдяки зв’язкам Райта. Його друг працював на студії у Вест Хемпстеді та використав перерву для запису декількох сетів[9] «The Pink Floyd Sound». Під час їх сесій були записані чотири пісні, які стали першими демозаписами групи, і включали в себе кавер-версію на класичну ритм-н-блюзову композицію «I’m a King Bee» та три пісні, створені Сідом Барреттом: «Butterfly» («Метелик»), «Lucy Leave» (Люсі зостається) та «Double—O Bo» («Подвійний О Бо»).

Потім «The Pink Floyd Sound» стали постійними гостями в лондонському Каунтдаун Клаб, де грали по 90 хвилин з пізнього вечора до раннього ранку. Також група була запрошена на телепередачу «Ready Steady Go!», яка шукала молоді таланти. Боб Клоуз покинув групу в 1965-му році, а лід-гітаристом та ведучим вокалістом групи став Сід Барретт.

The «Pink Floyd Sound» продовжували грати в клубах переважно ритм-н-блюзові композиції. На одному з таких виступів у березні 1966 року їх помітив Пітер Дженнер. Дженнер, лектор у лондонській школі економіки та політичних наук, був захоплений акустичними ефектами, створеними Барреттом та Райтом під час їхнього виступу, і спільно зі своїм другом Ендрю Кінгом став менеджером групи. Саме в цей час група стала експериментувати в музиці і зі своїми виступами. Під проводом Дженнера група почала виступати на лондонських підпільних концертах у таких клубах, як UFO, а продюсери групи організували менеджерську компанію для рок-груп під назвою «Blackhill Enterprises». Відносини «The Pink Floyd Sound» з «Blackhill Enterprises» зміцнилися, перетворившись у шестигранне підприємство. До жовтня 1966 року записи групи поповнилися ще декількома сетами власних пісень.

Перший професійний запис було зроблено на фірмі Polydor в січні 1967 року, це були композиції «Arnold Layne» та «Interstellar Overdrive». Однак майже одразу група підписала контракт з EMI, і перші сингли вийшли вже на EMI. 11 березня 1967 вийшов сингл «Arnold Layne/Candy And A Currant Bun», що досяг 20-го місця в чартах. Однак відтворення на радіо пісні «Arnold Lane» було невдовзі заборонене через уривок з тексту: це була розповідь про трансвестита на ім’я Арнольд Лейн, який вночі при світлі місяця викрадав з мотузок жіночу білизну, а потім перед дзеркалом наряджався у викрадене. Композицію «Candy And A Currant Bun» спочатку назвали «Let’s Roll Another One» («Давай скрутимо ще по одній»), але назву з явними натяками на вживання наркотиків довелося терміново змінити.
16 червня вийшов другий сингл «See Emily Play/The Scarecrow».
Згодом ранні сингли групи, які написав Барретт, були видані на альбомах The Best of the Pink Floyd (1970), Relics (1971), Masters of Rock (1974).

«Pink Floyd» — один з найбільш комерційно успішних і впливових рок-гуртів всіх часів.

Творчість «Pink Floyd» вплинула на розвиток усієї рок-музики і молодіжних культур, які цікавилися сімдесятими роками. Одними зі своїх кумирів назвав їх Святослав Вакарчук. Ця музика відчутно вплинула на молодого письменника Любка Дереша. Описуючи життя контркультур і субкультур, найяскравішими показниками слугують їхні музичні смаки — чимало персонажів, які люблять слухати «Pink Floyd» і «The Doors» є серед героїв його книжок. Серед інших виконавців, на яких вплинула творчість «Pink Floyd» є «Queen», Tool, Radiohead, Kraftwerk, Yes, Queensrÿche, Nine Inch Nails, The Orb, і The Smashing Pumpkins.